Василь Безкоровайний народився 12 січня 1880 року в Тернополі. Вже змалку розпочалися його заняття музикою. Десятирічним хлопцем він вчився гри на фортепіано у свого батька, а потім у сестри-піаністки.

В. Безкорований  вчився спочатку в рідному місті - закінчив Тернопільську українську гімназію, а потім Учительську семінарію. В роки навчання хлопець співав у церковному хорі, вчився грати на скрипці і фортепіано (його викладачами були О. Голембіовський та Ю. Нижанківський). Захоплення музикою було настільки сильним, що він в гімназії створив хор та оркестр і диригував ними. Ще 17-річним юнаком В. Безкоровайний почав займатися компонуванням. Першою його піснею була "Гей, хто на світі" на слова І. Франка для чоловічого хору. В Тернополі він вивчав гармонію у військового капельмейстера Мазана.

Після закінчення навчання в семінарії В. Безкоровайний приїхав до Львова і вступив одночасно до Політехніки і Консерваторії, де вивчав гру на фортепіано, засвоював основи гармонії, контрапункту та інструментування. Його викладачами були професор С. Невядомскі і М. Солтис. Напружена праця підірвала здоров'я юнака, і він змушений зробити перерву на кілька років для лікування в Абаці над Адріатичним морем, а потім на Гуцульщині. Повернувшись до Львова, хлопець продовжив навчання, але вже на філологічному факультеті університету.

Закінчивши університет,  В. Безкоровайний довгі роки поєднував викладання в гімназіях і музичну діяльність. 1908-9 роки він працював на вчительській посаді в академічній гімназії і водночас у Вищому музичному інституті у Львові. Потім три роки вчителював на Лемківщині (тепер Польща) у Новому Торгу і в Тарнові.

В 1911-13 роках В. Безкоровайний працював у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). Тут він диригував хором "Боян", а також заснував музичну школу.

Далі В. Безкоровайний перебрався до Тернополя, де став учителем української гімназії та диригентом місцевого хору "Боян". У 1919 році, коли польське військо окупувало місто, його заарештували, і він був ув'язнений у Сталкові біля Каліша. Після повернення з ув'язнення Безкоровайний організував в  Тернополі філію Львівського Вищого музичного інституту (1928 рік), а в "Бояні" - оркестр. 

В. Безкоровайний активно співпрацював з драматичним театром на чолі з М. Крушельницьким  (1921 рік), Є. Купчинським та Я. Ярославенком.

Коли національні взаємини в Польщі загострилися, в 1925 році В. Безкоровайного перевели до Золочева, а там звільнили з роботи. Не маючи інших обов'язків, він зайнявся організаційною працею. У Золочеві він був одним з організаторів філії Вищого Музичного інституту імені М. Лисенка (1931 рік) та його директором. При золочівському "Бояні" він організував струнний і духовий оркестр, а також драматичний гурток.

У 1935 році Василь Безкоровайний повернувся до Тернополя. З 1935 по 1938 рік він був диригентом  тернопільського "Бояна".

У 1944 році В. Безкоровайний. виїхав разом з Львівським оперним театром (де працювала його дружина) до Австрії і до 1948 року жив в місті Габльонц. На чужині він звернувся до релігійних мотивів, написав твори для скрипки з фортепіано.

В 1949 році Безкоровайний переїхав до США  в місто Буффало. Там він викладав у філії Українського музичного інституту Америки, керував українським хором, давав уроки гри на скрипці і фортепіано, займався композиторською діяльністю. 16 листопада 1956 року в Буффало симфонічний оркестр вперше виконав його "Українську різдвяну увертюру", яка отримала схвальні відгуки публіки і рецензії в пресі.

Василь Безкоровайний залишив багату музичну спадщину: дитячу оперету "Червона шапочка", інструментальні твори для фортепіано "Спомини з гір", для скрипки "Українські думки", хорові твори: для мішаного хору - "Полуботок", "Народним лицарям", "Ода до пісні", "Не схиляйте вниз прапора", " Піду в садок", для чоловічого хору - "Гукайте їх", "Чорне море", багато романсів і пісень на слова Т. Шевченка та О. Олеся.

Інші музичні твори В. Безкоровайного - 30 фортепіанних п'єс для молодших класів музичних шкіл, близько 30 композицій для скрипки з фортепіано, фортепіанні твори ("Думка" та ін.), композиція для віолончелі з фортепіано "Українська пісня", солоспів з симфонічним оркестром "Думи мої", оркестровий твір "Українська різдвяна увертюра".

Загалом В. Безкоровайний написав приблизно 350 різножанрових композицій, з яких 250 зберігаються в рукописах. Його твори були у репертуарі багатьох українських хорів першої половини ХХ ст. Авторські концерти В. Безкоровайного відбулися в Тернополі в 1929 році і в Золочеві  в 1934 році.

Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 року в Буффало і там же похований на цвинтарі біля своєї дружини.  

1. Михальчишин Я.В. З музикою крізь життя. / Упоряд. Л.І. Мелех-Яросевич. - Львів: Каменяр, 1992.

2. 1966 року помер Василь Безкоровайний, український композитор, диригент, піаніст

3. ВАСИЛЬ БЕЗКОРОВАЙНИЙ