Василь Барвінський


* 20.02.1888   м.Тернопіль
+ 9.06.1963   м. Львів
композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття. провідний діяч Союзу українських професійних музик. Доктор мистец­твознавства (1940), почесний доктор Українського університету в Празі (1938)

Хори


Боян (хор товариства "Боян")    ( м. Львів )    1916 -

10
хористів вже подякували цьому диригенту

Біографія


Василь Барвінський народився 20 лютого 1888 р. у Тернополі. Він був третім сином професора Тернопільської учительської семінарії Олександра Барвінського. Мати Василя (Євгенія Барвінська з Любовичів) була першою в Галичині музичним педагогом-жінкою, і саме від неї Василь успадкував музичний талант. Вона ж стала його першим учителем музики.

Після закінчення гімназії Василь навчався у Вищому музичному інституті ім. Лисенка у Львові. Після закінчення навчання у 1906 р. він вступив на юридичний факультет Львівського університету, але у 1907 р. виїхав до Праги для продовження музичної освіти у Вищій школі майстерності та композиції в Празі (1907-1914). Ще під час навчання Василь почав публікувати свої музичні твори. Серед них: варіації, кантата з присвятою митрополитові Шептицькому, “Українська рапсодія” для оркестру (вперше виконана у Відні 1911 р.), мініатюри, музика для струнних квартетів, секстет, соната, цикл “Кохання”, “Українська сюїта” для піаніно.

У 1915 р. композитор повернувся до Львова. Тут В. Барвінський працював на посаді директора і професора Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Але він не тільки вів педагогічну роботу, а й керував хором товариства «Боян», виступав з концертами. У 1917 р. створив «Урочисту кантату» й кантату «Заповіт» на слова Т. Шевченка.

У 1920 р. ім'я Василя Барвінського стало відомим в цілому музичному світі. «Універсальне видавництво» опублікувало його фортепіанні мініатюри у Відні, Ляйпцігу і Нью-Йорку, їх передрукували навіть у Японії. В. Барвінський став першим українським композитором з таким широким визнанням. Його твори неодноразово виконували в багатьох країнах по обидва боки Атлантики та в Японії.

У 1929 - 1930 рр. В. Барвінський написав увертюру до опери “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” (“Маруся”). У 30-ті роки він склав збірку 38 українських народних пісень для фортепіано. Тоді ж виникли фортепіанна збірка колядок і щедрівок, а також популярна збірка з 20 дитячих п’єс. На теми українських пісень вн написав низку п’єс для скрипки і фортепіано (“Пісня”, “Гумореска”, “Пісня і танок”, “Елегія”), а також “Струнний квартет для молоді”.

У 1932 - 1933 рр. композитор створив кантату “Наша пісня, наша туга”, працював над обробкою народних пісень і наспівів. Серед останніх виділяються дві пісні на слова І. Франка - “Місяцю князю” і “Благословенна будь” та “Псалом Давида” для тенора з оркестром. Крім того, В. Барвінський опрацював та інструментував кантату М. Лисенка “Б’ють пороги”, його солоспів “Не забудь юних днів”, “До ластівки” О. Нижанківського, переклав для струнного квартету “Колискову” С. Людкевича. В. Барвінський був прекрасним піаністом. Яких би жанрів не торкався у своїй творчості - камерно-інструментального, сольного, хорового чи симфонічного - він постійно залишався собою. Як музикант був глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків людської душі.

Василь Барвінський був також видатним педагогом. Після закінчення навчання доля міцно пов’язала його з Вищим музичним інститутом ім. Лисенка. Він був незмінним директором цієї установи з 1915 до 1939 року, 1939-1941, 1944-1948 – ректор Львівської консерваторії (так Вищий музичний інститут ім. Лисенка називався після перейменування). Розробив і реалізував концепцію народного музичного інституту, метою якої було охопити музичною освітою широкі народні маси. Їй підпорядковувалися осередки інституту, які діяли в багатьох повітових центрах Галичини. Політикою Барвінський не цікавився, однак відзначався великою активністю в громадському житті львівських музик: президент Спілки українських професійних музикантів, член редколегії часопису “Українська музика” та незмінний організатор і учасник неформальних музичних тусовок Львова.

Тож доля йому усміхалася, а життя було безтурботним навіть у “польських” умовах, коли більшість українських інтелігентів ледве зводила кінці з кінцями.

В 1948 р. МҐБ СРСР санкціонував чергову велику “чистку” галицької інтелігенції. Заарештували й В. Барвінського. У в’язниці його примусили підписати документ: “Дозволяю знищити мої рукописи”. І НКВС, звичайно, зробив цю чорну справу. Отже, В. Барвінський змушений був підписати собі вирок творчої смерті, що для митця навіть гірше від фізичної. Потім було довге заслання на десять років у Мордовію.

Після арешту 1948 р. понад 40 років було заборонено згадувати ім'я Василя Барвінського! Музика композитора майже скрізь була вилучена з концертів. Це була велика втрата для нашого культурного життя.

Після повернення із заслання (1958 р.) В. Барвінський усі свої сили зосередив на тому, щоб відновити з пам’яті ті твори, рукописи яких попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті. Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові.

 

Джерела


Твори ( з музичних видань і програм фестивалів цього сайту )


 
В. Барвінський. Бив святий вечер   (h moll )
В. Барвінський, пер. Р. Стельмащук. Бив святий вечер.
В. Барвінський, обр. Р. Стельмащук. Бог Предвічний   (G dur )
В. Барвінський, пер. А. Арбузова. Добрий вечір тобі
В. Барвінський, ред А. Арбузова. Жала Гануся
В. Барвінський, ред А. Арбузова. На небi зiрка
В. Барвінський. На небi зiрка
В. Барвінський. Небо і земля
В. Барвінський, обр. Р. Стельмащук. Небо і земля   (G dur )
В. Барвінський, обр. Р. Стельмащук. Нова радість   (g moll )
В. Барвінський. Нова радість
В. Барвінський, ред А. Арбузова. Новая радість
В. Барвінський. Ой дивнеє народження
В. Барвінський, пер. А. Арбузова. Ой у саду-винограду
В. Барвінський, пер. А. Арбузова. Ой учора із вечора
В. Барвінський. Пісня на честь св. Володимира
***, обр. В. Барвінський. Що то за предиво

Догори