Станіслав Людкевич


* 24.01.1879   м. Ярослав, тепер Польща
+ 10.09.1979   м. Львів
український композитор, музикознавець, фольклорист,педагог, доктор музикознавства з 1908 р., народний артист СРСР з 1969 р.

Хори


Боян (хор товариства "Боян")    ( м. Львів )    

12
хористів вже подякували цьому диригенту

Біографія


Станіслав Людкевич увійшов в історію музичної культури як видатний композитор, музикознавець, фольклорист, педагог і музично-громадський діяч. Митець прожив велике творче життя. Воно розпочалося ще наприкінці ХІХ ст., коли юнак, щойно приїхавши до Львова, взяв активну участь в організації ювілейного вечора І.Франка. Це було 1898 р. Тоді він виступив як диригент і композитор. На концерті прозвучав хор на Франковий гімн “Вічний революціонер”.

С. Людкевич народився 24 січня 1879 р. в містечку Ярославі на Західній Україні (зараз входить до складу Польщі). Батько композитора – вчитель народної школи – дуже любив музику. Мати знала й розуміла мистецтво, з особливою повагою ставилася до рідної культури. Гри на фортепіано вона навчалась у відомого українського композитора М. Вербицього. Вона ж була і першою вчителькою Станіслава з фортепіано.

Вже під час навчання в Ярославській гімназії Станіслав Людкевич починає глибше вивчати музику. Він співає у хорі, а згодом стає його керівником, робить перші спроби писати музику. Закінчуючи цей заклад, Людкевич уже мав у своєму композиторському портфелі ряд творів – це хори “Гамалія”, “Поклик до слов’ян”, 7 п’єс для фортепіано.

З 1897 по 1901 роки Людкевич - студент філософського факультету Львівського університету (відділи української та класичної філології). Композицію він вивчав самостійно, в 1897-99 консультувався у М. Солтиса, слухав лекції з музично-теоретичних дисциплін у Львівській консерваторії. В 1906-08 рр. Людкевич доповнював музичну освіту у Відні, по композиції у О. Землінського, з теорії музики у Г. Греденера й Г. Адлера, під керівництвом якого написав дисертацію “Дві проблеми розвитку звукозображальності”. Опісля слухав лекції Г. Рімана в Ляйпціґу.

З 1901 року С. Людкевич працює учителем гімназій у Львові й Перемишлі, а також бере активну участь у мистецькому житті. Він видавав разом з І. Трушем журнал “Артистичний вісник” (1905); розшифрував і відредагував понад 1500 пісень, записаних на фонограф О. Роздольським, які в 1906-07 рр. видав у двох томах збірника “Галицько-руські народні мелодії”.

У 1903 р. Людкевич був одним з організаторів Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, з яким надалі пов’язане все його життя : в 1910-15 рр. – він директор інституту; в 1919-39 рр. – викладач теоретичних предметів та інспектор філій інституту в Галичині; в 1939-73 рр. – професор і завідувач кафедрою історії, теорії та композиції Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, яка відкрилася на базі інституту. Поряд з цим до 1938 року Людкевич постійно виступав як диригент хору “Львівський Боян”, а в 1939-41 рр. був старшим науковим співробітником Львівського філіалу інституту фольклору АН.

Людкевич – один з найвидатніших українських композиторів ХХ ст., у творчості якого поєднуються риси національного музичного стилю з особливостями пізньоромантичного стилю європейської музики. Композитор віддає перевагу суспільно-національним темам, вибираючи для музичної інтерпретації передусім тексти двох найбільших національних поетів – Т. Шевченка й І. Франка, а також О. Олеся, В. Пачовського, П. Карманського й ін. Людкевич творив у різних музичних жанрах, виявляючи схильність до великих оркестрових і вокально-оркестрових форм.

Серед його творів найвідоміші: кантата-симфонія “Кавказ”, кантати “Заповіт” (сл.Шевченка) і “Наймит” (на вірші І.Франка). одночастинні композиції “Меланхолійний вальс”, “Каменярі”, “Галицька рапсодія”, “Веснянки”, “Мойсей”, поеми – “Дніпро” і “Пісня юнаків”, опера “Довбуш”. увертюра “Ой не ходи, Грицю”, фортепіанні твори “Варкарола”, “Пісні без слів”; скрипкові твори “Чабарашка”, “Тихий спомин”, “Сарабанда”, романси “Черемоше, брате мій”, “За байраком байрак”, “Одна пісня голосненька”, хори “Наша дума, наша пісня”, обробки народних пісень “Про Бондарівну”, “Бодай ся когут знудив”, “Ой співаночки” та ін.

У січні 1979 р. музична громадськість широко відзначала 100-річчя від дня народження корифея українського музичного мистецтва, лауреата Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, професора Станіслава Людкевича, а 10 вересня 1979 року його не стало. Він похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Джерела


Твори ( з музичних видань і програм фестивалів цього сайту )


 
***, обр. С. Людкевич. А у місті Русалимі
С. Людкевич. Алилуя   (B dur )
С. Людкевич. Ангел вопіяше
***, обр. С. Людкевич. Бог Предвічний
С. Людкевич. Бог ся раждає
***, обр. С. Людкевич. В полі, полі
С. Людкевич. Во Вифлеємі
С. Людкевич. Возвеселiмся всi разом нинi
С. Людкевич. Все сьогодні сповнилося радістю
С. Людкевич. Вселенная веселися
***, обр. С. Людкевич. Всяческая днесь радости
С. Людкевич. Дивная новина
О. Нижанківський, обр. С. Людкевич. На небі зірка
С. Людкевич. Небо і земля
С. Людкевич. Нині, Адаме   (G dur )
С. Людкевич, аранж. Ю. Антків. Нова радiсть стала
С. Людкевич. Нова радість стала
***, гарм. С. Людкевич. Під твою милість
С. Людкевич. Радiсть нам ся явила
С. Людкевич, аранж. Ю. Антків. Радiсть нам ся явила
В. Матюк, обр. С. Людкевич. Радість Бог нам посила
С. Людкевич. Радість з неба   (A dur )
С. Людкевич. У недiлю рано
С. Людкевич. Христос воскрес

Догори