Леопольд Ященко народився 2 червня 1928 року в Києві. Він навчався в Київському музичному училищі (клас П. Муравського) на історико-теоретичному відділі.

В 1945-54 роках Л. Ященко був студентом Київської консерваторії (клас П. Козицького), з 1954 по 1957 рік навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР , а потім до 1968 року працював тут науковим співробітником.

В 1968 р. його звільнили з роботи за правозахисну діяльність, зокрема, за підписання колективного листа до ЦК КПРС та радянського уряду про гласність судочинства.

В 1969 році Леопольд Ященко організував етнографічний хор "Гомін", який відроджував у Києві народні свята та звичаї.  Хор був ліквідований у 1971 році як "націоналістичний", а керівника було виключено зі Спілки композиторів.

В подальші роки Ященко керував хором БК "Київметробуд", який розвивав традиції "Гомону" і на базі якого хор "Гомін" відновив свою діяльність у 1984 році.

Л. Ященко - член Національної спілки композиторів України (був поновлений у 1989 р.). Він є автором численних обробок українських народних пісень (патріотичного змісту, козацьких, повстанських, стрілецьких). Ященко-науковець опублікував монографію "Українське народне багатоголосся" (1962), "Державна капела бандуристів", "Г. Г. Верьовка", а також багато інших (понад 200).

1. М. Бурбан. Українські хори та диригенти. Дрогобич: Посвіт, 2007.

2. Леопольд ЯЩЕНКО: автобіографія