Анатоль Вахнянин народився 19 вересня 1841 року в селі Сенява Ярославського повіту (тепер територія Польщі). в родині священика  Клима Вахнянина та Єви де Ванкович-Вахнянин, що походила із давнього шляхетського роду. Його дитинство і юність минули в умовах звичного для того часу панування польської і німецької мови в усіх сферах життя, в тому числі і в родині.

Початкову освіту він здобув в Перемишлі - в чотирикласній нормальній  школу (1847-1851 роки), а потім в гімназії.

Своїй матері Анатоль завдячував своїм захопленням музикою і піснею. В гімназійні роки він опановував музичну грамоту у викладачів Леоренда та Серсавія. Хлопець володів добрим альтом і його прийняли до Перемишльського катедрального хору, який в 40-х роках ХІХ століття заснував єпископ Іван Снігурський. Саме в цьому церковному хорі хлопець свідомо засвоїв твори Д, Бортнянського, І. Лаврівського, М. Вербицького та ін. За словами самого Вахнянина, “Перемишль був неначе розсадником музикального життя русинів… ”

У жовтні 1859 року Анатоль Вахнянин приїхав до Львова і вступив до духовної семінарії. На другому році навчання хлопець почав видавати місячний  ілюстрований гумористичний листок. На цей період припадає його ближче знайомство з творами кращих українських поетів і письменників – Т. Шевченка, М. Максимовича, Г. Квітки-Основ’яненка, Ю. Федьковича. Він також входив до групи семінаристів, які уклали німецько-український словник.

У період навчання у Львові А. Вахнянин був активним учасником музичного гуртка і хору при “Ставропігії”, яким керував Рудковський, а також почав пробувати свої композиторські здібності - написав квартет на слова Ю.Федьковича “Чи знаєш, де країна наша мила?”.

Четвертний рік навчання в семінарії відбувався в Перемишлі. Тут А. Вахнянин організував з гімназистів товариство “Громада”, при якому був співочий гурток. Саме цей гурток в 1865 році до роковин смерті Т. Шевченка вперше підготував шевченківський концерт української пісні.

Після закінчення курсу теології А.Вахнянин поїхав на деякий час додому, до Сеняви, де 24 листопада 1863 року одружився з  Йосифою Ванкович (1841-1873).

З листопада 1865 по березень 1868 року А. Вахнянин студіював історію та географію на філософському факультеті Віденського університету. В тогочасному Відні студенти, що походили з різних слов’янських народів, вели бурхливе культурно-просвітницьке життя. Об’єднавшись у свої національні товариства, вони видавали часописи, організовували культурні акції і дискусії. Свої товариства мали чехи, словаки, хорвати, поляки, серби, хорвати і ін. З ініціативи А. Вахнянина в 1866-67 роках у Відні було створене подібне товариство студентів-українців, яке називалося “Січ”. Початкова мета товариства полягала в тому, щоб репрезентувати іншим слов’янським студентам українців як окремий народ і знайомити їх з українською мовою, піснею, літературою. Першим головою товариства обрали Вахнянина. При товаристві створили хор, і А. Вахнянин був активним його учасником.

Після випускних іспитів Вахнянин повернувся до Львова і з 1869 року почав працювати в польській гімназії. Поза тим він успішно і плідно працював у дуже різних ділянках суспільно-політичного, просвітницького і культурного життя українців Галичини.

З 1867 року А. Вахнянин співпрацював з літературним тижневиком “Правда”, а з 1868 року очолив це видання. В 1878-9 роках він був редактором часопису “Письмо з “Просвіти”, при чому практично в кожному  номері друкувалися його матеріали на суспільно-політичні теми, значна кількість – під псевдонімами й криптонімами.

А. Вахнянин писав оповідання, в багатьох з них змальовувалися  картини з життя галицького селянства, при чому він вперше використав у літературних творах лемківську говірку. В 1902 році А. Вахнянин видав збірку “Оповідання й гуморески”, у яку ввійшли майже всі його прозові твори. Він перекладав українською повісті М. Гоголя та І. Тургенєва. 

 Зацікавлення А Вахнянина були дуже різносторонніми. Йому належать дослідницькі праці з історії літератури, літературної критики, історії України, географії… Цікаво, що виданий у 1884 році “Учебник географії” А Вахнянина був заборонений у царській Росії.

Анатоль Вахнянин був cпіворганізатором  і першим головою товариства “Просвіта”, яке було створене у Львові 8 грудня 1868 року.

В 1879 році Вахнянин заснував музичне товариство “Теорбан”, у якому працював відомий польський композитор Гунєвич, що схилив Вахнянина до занять композицією. З цього товариства пішли згодом у широкий музичний світ співаки Закревський та Мишуга.

У 1881 році Вахнянин був одним із співзасновників „Руського Педагогічного Товариства”, основною метою якого було заснування, примноження кількості українських народних шкіл, надання їм матеріальної допомоги.

Двічі (у 1883 і у 1885 році) А.Вахнянин ставав кандидатом до Галицького сейму та Віденського парламенту; у 1889 році – до крайового сейму; у 1891 та 1893 роках – знову до парламенту, і у всіх випадках перевагу здобував польський кандидат. І лише 14 грудня 1893 р. у Жовківському виборчому окрузі на повторних виборах А.Вахнянин виборов мандат посла до австрійського парламенту. А. Вахнянин від імені Руського Клубу Державної ради вів політику підтримки найтісніших контактів з поляками-депутатами у парламенті. Завдяки зусиллям послів-новоерівців протягом 1890-1894 років вдалося домогтися від віденського та крайового урядів певних поступок українцям.

А. Вахнянин був членом Наукового товариства ім.. Т. Шевченка. В 1898 році він очолював там історико-філософську секцію.

В 1891 році Вахнянин був одним із засновників хорового товариства „Львівський Боян”. Як дириґент і керівник “Львівського Бояну” А. Вахнянин здійснив подорож Галичиною, прямуючи до Кракова та Праги. З 1892 року за його ініціативою при “Бояні” було започатковане нотне видавництво.

З часом осередки „Боянів” почали виникати в різних містах Галичини і постала потреба об’єднати їх однією організацією. Нею став „Союз співацьких і музичних товариств”, під патронатом якого було відкрито музичну школу – Вищий музичний інститут, директором якого став Анатоль Вахнянин.

А. Вахнянин був особисто знайомий і тісно співпрацював з М. Лисенком. У грудні 1903 року А. Вахнянин був обраний головою ювілейного комітету святкувань 35-літнього ювілею творчої праці Миколи Лисенка. На запрошення комітету до Львова прибув сам композитор, відбулася урочиста академія, а на загальних зборах “Союзу співацьких і музичних товариств” 21 квітня 1907 року “Союз…” перейменовано на “Музичне товариство імені Миколи Лисенка”.
Анатоль Вахнянин плідно працював як композитор. Йому належать хорові твори “Молоді сни”, “Наша жизнь”, “Стіймо разом друг при друзі”, “По морю” (до “Ярополка” Корнила Устияновича), дві кантати на честь побиву цісаря у Львові 1880 та 1894 рр., дві кантати з супроводом військових оркестрів (1887).
А.Вахнянин гармонізував ряд українських народних пісень (“Чи я в лузі не калина була”, “Жаль”, “Ой нависли чорні хмари”, “Помарніла”, “Чи се ж тая керниченька?”, “На долині при Чигрині”), підготував кілька в’язанок народних пісень для “Львівського Бояна”, писав твори духовної музики. Він уклав декілька нотних збірників, серед яких “Співаник для середніх шкіл”(1889) і “Співаник церковний”, а також писав музику до театральних вистав. Найбільшим досягненням у музичній спадщині Вахнянина є його опера ‘Купало” – перша повноцінна опера в Галичині.

Для потреб Вищого музичного інституту Вахнянин написав в 1906 році підручник “Наука гармонії”.

Ще 30 січня 1908 року Анатоль Вахнянин доповідав на засіданні президії Музичного товариства іс М. Лисенка про перспективи Вищого музичного інституту, а вже в ніч з 10 на 11 лютого раптово помер.

1908 році у Львові побачила світ книга “Cпомини з життя” А. Вахнянина, яка охоплює період до початку 1870 років і яку він, на жаль, не встиг завершити.

1. Володимир Качкан. Анатоль Вахнянин і його роль у розвитку культури Західної України

2. Вахнянин Анатоль

3. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині

4. Львівська музична академія ім. М.Лисенка. З історії музичної академії