Богдан Антків народився  14 січня 1915 року в селі Острів Тернопільського району Тернопільської області. Його батько Михайло Антків, диригент-самоук, керував у рідному селі хором та аматорським театром і передав свій мистецький хист обом синам - старшому Богданові  і молодшому Михайлові.

Закінчивши в 1935—1936 роках шестимісячні заочні диригентські курси у Тернопільській філії Львівського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, Богдан Антків керував у рідному селі хором, який співав у церкві й різних фестинах та концертах, а також драматичним гуртком, мандоліновим та духовим оркестром. У хорі співав навіть парох села о. Глуховецький. Виконавський рівень гуртків був досить високим, про що свідчить те, що з дозволу церковного владики духовому оркестру було дозволено під час Різдвяних і Великодніх свят грати в церкві села Острів.

Польській владі була не до вподоби діяльність «Просвіти», яка виховувала національно свідомих українців. Тому влада виселяє Богдана Антківа, як активного діяча "Просвіти", у прикарпатське село Горохолину Богородчанського повіту Станіславівського воєводства. Працюючи в "Маслосоюз" (кооперативно-кредитна спілка), Б. Антків керував хорами (дорослим чоловічим і змішаним дитячим) читальні "Просвіти".  Зокрема дитячий хор носив ім'я Т. Шевченка. Його репертуар складався з українських народних, стрілецьких, пісень на слова Тараса Шевченка. Хор виступав з концертами в навколишніх селах, а також брав участь у виставах, в яких їх диригент був і режисером і автором.

У 1934—1936 роках Б. Антків інсценізував поеми Тараса Шевченка «Відьма», «Сотник», «Петрусь», які були поставлені аматорськими колективами на Тернопільщині.

1939 року після приєднання Західної України до УРСР "Просвіту" закрили, і хор перестав існувати.

1940—1941 років Богдан Антків співав в хоровій капелі при Тернопільській обласній філармонії.

З 1941-го до 1944-го року Б. Антків керував сільським хором і драматичним гуртком у рідному селі Острів. В 1942 році хор села Острів був учасником крайового конкурсу у Львові, присвяченого 100-річчю з дня народження Миколи Лисенка, і одержав на ньому головну нагороду серед сільських хорів, а його диригент Б. Антків - срібну диригентську паличку.

Після війни з 1944-го до 1948 року Б. Антків працював хормейстером у Тернопільському драмтеатрі ім. І. Франка. Тернопіль було дуже зруйновано в роки війни, тому театр працював у м. Чортків Тернопільської області. 1948 року театр перевели в Тернопіль і почали іменувати Тернопільський музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Волею випадку після блискуче зіграної ролі при заміні хворого артиста Богдана Антківа зарахували в трупу ще й актором. В театрі він виконував героїко-романтичні ролі. Відтоді він поєднував в театрі професію актора з професією хормейстера, а з 1950 до 1958 року він ще й писав музику до вистав театру. У 1952 році Богдану Антківу було присвоєно звання заслуженого артиста України.

В 1963 році Б. Антків переїхав до Львова. З 1963 до 1964 року він диригував у Львові студентським ансамблем "Черемош". В 1969 році, будучи відомим актором, він закінчив Львівську консерваторію. (клас доцента Ю. Луціва)

З вересня 1963 року до останніх днів життя Богдан Антків працював у Львівському академічному театрі ім. Марії Заньковецької як актор і сценарист. Як результат співпраці з Іриною Вільде на сцену вийшла інсценізація роману «Сестри Річинські». Ця п'єса мала довге життя, була візитівкою театру на гастролях, її зіграли на сцені понад 400 разів, і на кожну виставу приходила Ірина Вільде.

У театрі ім. М. Заньковецької митець інсценізував твори «На зламі ночі», «Край битого шляху», «Несподівані зустрічі» (всі у співавторстві з Романом Іваничуком), «Прапороносці» О. Гончара (у співавторстві з С. Данченком), трилогію «Мотря» Б. Лепкого тощо. Богдан Антків був автором музики до театральних вистав "Наливайко", "Пісня серця", "Розлука", а також ліричних пісень.

Помер Богдан Антків у Львові 22 грудня 1998 року.

1. Вікіпедія

2. Маестро з династійної диригентської родини

3. М. Бурбан. Українські хори та диригенти. Дрогобич: Посвіт, 2007.